У гонитві за архітектурними красотами не обов'язково їхати за кордон – можна просто озирнутися. «Кореспондент» представляє ТОП-15 найкращих, на думку редакції, житлових будинків Києва, Одеси та Львова. На жаль, усі вони – з минулого.

Столичні архітектори запевняють, що, якби не революція, яка перервала діяльність відомого київського архітектора польського походження Владислава Городецького, автора Будинку з химерами та багатьох інших яскравих споруд, він зробив би для Києва так багато, як і великий Антоніо Гауді для Барселони.

Городецький із колегами на початку ХХ століття потрудилися на славу, перетворивши Київ на одне з найкрасивіших і водночас затишних міст Російської імперії. З приходом більшовиків Городецький переїхав до Польщі.

Однак, якщо б в Україні проводилося змагання міст, у столиці виявилися би сильні конкуренти. Наприклад, Львів та Одеса, які не поступаються в оригінальності архітектури Києву. Там працювали найкращі будівничі та інженери, до того ж у Львові збереглося багато по-справжньому старовинних будівель.

У цих містах завжди проживало чимало заможних людей, які не шкодували грошей на красу і розкіш – не лише всередині будинку, а й ззовні. Крім того, на зламі XIX–XX століть у Києві та інших великих містах розквітло будівництво так званих прибуткових будинків – багатоповерхових, квартири в яких здавалися внайм.

Зведення подібних об'єктів було не просто вигідним вкладенням капіталу, а й своєрідним змаганням. Замовники запрошували відомих архітекторів і не шкодували грошей на те, щоб їхній будинок вигідно відрізнявся від сусідніх. Першу скрипку тут грало марнославство, адже називалися ці оселі не за адресою, а на прізвище власника: будинок Гінзбурга, будинок Гільденбранда, будинок Родзянка...

Тепер вони стали окрасою міст України.

Після суперечок із довгого списку архітектурних принад країни «Кореспондент» обрав ТОП-15 найбільш яскравих житлових будинків Києва, Одеси та Львова, які й пропонує увазі читачів.

КИЇВ

1. Будинок Гільденбранда (вул. Шовковична, 19)
Особняк у неоготичному стилі споруджений у 1901 році як прибутковий будинок на замовлення барона Володимира Ікскюль-Гільденбранда, вихідця з Естляндії (північної частини теперішньої Естонії). На фасаді зберігся родовий герб барона. Автор проекту – Микола Вишневський. Зараз завершується реконструкція постраждалої від війни і часу будівлі – їй надають первісного вигляду.

2. Будинок з химерами (вул. Банкова, 10)
Ця споруда спроектована й побудована архітектором Владиславом Городецьким на початку 1900-х років всупереч колегам, які запевняли, що на цьому крутому обриві неможливо нічого спорудити. Передбачалося, що це буде прибутковий будинок, а самому архітектору належатиме один поверх. Проте киян відлякували химери – фантастичні скульптурні прикраси, виконані італійським скульптором Еліо Салой за власними ескізами Городецького. І зодчий врешті-решт змушений був закласти будинок. Нині будівля використовується як резиденція Президента України.

3. Готель «Лейпциг» (вул. Володимирська, 39/24)
Будинок постав на розі вулиць Володимирської та Прорізної на початку ХХ століття за проектом архітектора Карла Шимана, на той момент це була найвища споруда у столиці. Замовник, торговець мисливською зброєю Петро Григорович-Барський, протягом процесу будівництва збанкрутував, і завершив зведення будинку вже купець Олександр Сироткін. Частину приміщень новий власник здав під мебльовані кімнати, а на першому поверсі відкрив знамениту кондитерську «Маркіз», згадану в романі Михайла Булгакова «Біла гвардія».
За радянських часів у будинку відкрився двоповерховий ресторан «Лейпциг», а з початку 1990-х років будівля пустувала. Від 2002-го тут ведеться реконструкція, і до Євро-2012 планують відкрити готель.

4. Готель «Прем'єр Палац» (бульв. Тараса Шевченка / вул. Пушкінська, 5-7/29)
Місце на розі Пушкінської та бульвару Шевченка придбало свій нинішній вигляд у 1911–1912 роках, змінивши кількох власників. Автори будівлі – архітектори з Одеси Адольф Мінкус та Фавель Троуп'янський – перетворили кілька особняків в один цілісний будинок, що став самим помпезним столичним готелем і отримав горду назву «Паласт Готель».
Ще до революції будинок орендував Яків Целлєрмайєр, підданий Австро-Угорської імперії, який проживав у Києві. І відтоді, як він зробив його найкращим готелем Києва, будівля не змінювала свого призначення.

5. Прибутковий будинок (вул. Пушкінська, 45/2)
Один з найкращих творів відомого українського архітектора Михайла Артинова – прибутковий будинок, що належав спадкоємцям київського купця Адама Снєжко.
Споруда добре збереглася, реконструкція майже не змінила її первісного вигляду: на фасадах можна побачити дату завершення будівництва (1901) та ініціали власників. На початку ХХ століття фотограф Дмитро Марков, видавець листівок з краєвидами Києва, включив зображення будинку в серію «Красиві будівлі м. Києва». Удостоєних такої честі можна перерахувати на пальцях.

6. Пасаж (вул. Хрещатик, 15)
Це місце, нині притулок дорогих бутиків і кафе, було забудовано в 1913–1914 роках за проектом Павла Андрєєва. Архітектор обрав стриманий неокласицизм – комплекс складається з двох паралельних корпусів, що завершуються арками, які утворюють проїзд між вулицями Хрещатик та Заньковецької.
Крім квартир, там розташовувалася фабрика кондитерських виробів швейцарця Мартіна Штіфлера, а також два магазини з їх продажу з буфетами й більярдними. Під час Другої світової війни Пасаж був зруйнований, але в післявоєнні роки відновлений у первинному вигляді.

7. Будинок Гінзбурга (вул. Городецького, 9 і 11-а)
На вулиці Городецького (до революції – Миколаївській) розмістилися прибуткові будинки відомого київського забудовника-підрядника Лева Гінзбурга. Київські архітектори Григорій Шлейфер та Едуард Брадтман, яким доручили проект, віддали данину стилю неоренесанс, популярному тоді у Києві. Фасади прикрасили фігурами богів, ангелів, крилатих чудовиськ, і будівлі ідеально вписалися в богемну атмосферу вулиці.
Правда, реставрація тут проводилася після Другої світової війни й нині будівля не може похвалитися ідеальним станом. Але виглядає вона так само елегантно, як і за Гінзбурга.

ОДЕСА

8. Будинок з Атлантами (вул. Гоголя, 7)
Він зводився в 1900–1901 роках архітекторами Левом Влодеком і Семеном Ландесманом як прибутковий будинок і належав родині місцевих аристократів – баронів Фальц-Фейнів, які заснували на своїх землях на Херсонщині заповідник Асканія-Нова. Після революції будинок було націоналізовано, як і інші володіння баронів. Втім, їм вдалося виїхати до Європи, і останній нащадок цього аристократичного роду живе у Князівстві Ліхтенштейн.
Зараз оригінальна будівля стала одним із символів Одеси, а скульптурна група «Атланти» – офіційною емблемою Всесвітнього клубу одеситів, президентом якого є сатирик Михайло Жванецький.

9. Будинок полковника Григор'єва (вул. Катерининська, 15/17)
У цьому прибутковому будинку в 1872 році швейцарський підприємець Яків Фанконі відкрив кафе Fanconi, яке незабаром прославилося як найкраща кондитерська у місті. Тут полюбляли проводити час підприємці та богема, бували письменники Ісак Бабель, Іван Бунін, Володимир Маяковський, Микола Гумільов, Ілля Ільф та Євген Петров. Останні навіть помістили сюди свого героя Остапа Бендера в одному з епізодів книги «Золоте теля» – саме у їдальні № 68, як за радянських часів іменувався заклад, турецький підданий обдумував «справу Корейко».

10. Готель «Красная» (вул. Пушкінська, 15)
Перший чотириповерховий одеський готель «Брістоль» (нині «Красная») було побудовано у 1898–1899 роках у стилі ренесанс, але з елементами модного на той час бароко. Автором проекту став відомий архітектор італійського роду Олександр Бернардацці, чиєму таланту Одеса зобов'язана багатьма спорудами.
Витончені фасади й затишні номери «Красной» приваблювали людей зі смаком – тут зупинялися багатії та знаменитості, зокрема французький письменник Анрі Барбюс, американські Теодор Драйзер і Джеймс Олдрідж.

11. Готель «Лондонський» (бульв. Приморський, 11)
Особняк у стилі раннього італійського ренесансу, зведений у 1826–1828 роках за проектом архітектора Франца Боффо, через 20 років придбав француз Жан Батист Карута – відомий кондитер і гастроном. Новий власник влаштував тут готель класу «люкс» із шикарною кухнею і розкішними номерами, в якому зупинялися такі знаменитості, як банкіри Ротшильди, письменники Роберт Люїс Стівенсон, Жорж Сименон, Антон Чехов, балерина Айседора Дункан, італійський актор Марчелло Мастроянні та багато інших.

ЛЬВІВ

12. Житловий будинок (вул. Генерала Чупринки, 50-52)
Цю споруду, що більше нагадує середньовічний замок, було задумано й побудовано як звичайний житловий будинок, і вона виконує свою функцію досі.
Власне, це об'єднані в одне дві будівлі, які спроектували і збудували в 1901–1907 роках польський архітектор Юзеф Сосновський та відомий український архітектор, автор власного стилю – «гуцульська рецесія» – Іван Левинський.
Використовували вони псевдоготичний стиль з елементами венеціанської готики, причому 100 років тому будинок був навіть розписаний (сліди розпису подекуди збереглися) і виглядав як справжній венеціанський палаццо. Перед входом з боку вулиці розбитий невеликий садок, а охороняє його улюблений львівський тотем – скульптура лежачого лева.

13. Чорна кам'яниця (пл. Ринок, 4)
Одна з легендарних львівських будівель зведена так давно, що історики ніяк не можуть дійти єдиної думки про точну дату. Зупиняються на 1577 році – тоді Петро Красовський, полонізований італійський архітектор, звів на цьому місці триповерховий будинок у стилі ренесанс на замовлення багатої городянки Софії Ханелової, засновниці єзуїтського костелу.
Через три століття споруду відновили та добудували четвертий поверх. Причому, після завершення реконструкції будівля була звичайного сірого кольору. Кажуть, що імпозантний чорний колір – то результат вікового впливу пилу, ринкового бруду та пічного диму (до середини ХХ століття мешканці Львова зігрівалися вугіллям).
Колись у будинку розміщувалася одна з перших міських аптек – утримував її Ян Лоренцович, який купив будинок у 1596 році. Тоді ж фасад прикрасили скульптури святих. Зараз будівля належить Львівському історичному музею.

14. Кам'яниця Корнякта (пл. Ринок, 6)
Купець-виноторговець грек Костянтин Корнякт за вірну службу польським королям отримав дворянство і дозвіл спорудити в центрі міста будинок, причому аж із шістьма вікнами, тобто з широким фасадом – таку честь у середньовічному місті, яке мало магдебурзьке право, не можна було купити ні за які гроші.
Авторами будинку для новоспеченого дворянина стали італійські архітектори, і це відбилося в його фасаді, а ще більше – на конструкції внутрішнього дворика, який львів'яни називають «італійським», настільки він схожий на аналогічні флорентійські та римські атріуми. Будинок кілька разів переходив з рук у руки, поки 1908 року його не викупило місто, влаштувавши тут музей. У дворі в теплу пору року працює кафе, а також проходять концерти та вистави – акустика тут дивовижна.

15. Вілла Юзефи Франц (вул. Коновальця, 47)
Найприкметніша будівля вулиці, знаменитої своїми віллами і просто оригінальними будинками. Її побудував 1893 року архітектор Ян Перось для Юзефи Франц, вдови Йосипа Франца – власника гіпсової фабрики. Декорував фасади цієї розкішної вілли в стилі необароко Едмунд Плішевський. Будівлю із флігелем, що неподалік, оточує сад.
У власності гіпсових магнатів вілла залишалася до 1939 року, поки не була націоналізована. Відтоді в ній розташовується Львівський обласний лікувально-фізкультурний диспансер.

* Журнал «Корреспондент» № 29 від 06.08.2010

ПІДРУБРИКА: Архітектура міст України
АВТОР: Ірина Ілюшина

Назад